Випадання прямої кишки

Патологія характеризується випаданням всієї прямої кишки або її частини за анальний канал.
Випадання відбувається на тлі деградації м’язового і зв’язкового комплексу, який утримує пряму кишку в її нормальному положенні.

Фактори ризику виникнення випадання прямої кишки:

часті запори;
жіноча стать (особливо в менопаузі);
травми промежини, в тому числі під час пологів і операцій, які зачіпають сфінктер анального каналу (наприклад, при складних параректальних свищах);
порушення іннервації м'язів і органів таза (при травмах хребта, деяких системних захворюваннях);
процеси, що збільшують тиск в черевній порожнині (надмірні фізичні навантаження, частий кашель).

Класифікація

З огляду на анатомічні особливості, виділяють наступні варіанти випадання:

Випадання тільки слизової оболонки прямої кишки
Випадання всіх стінок анального каналу (вивертання назовні анального каналу)
Повне випадання всіх шарів прямої кишки.
Внутрішнє випадання прямої кишки (інвагінація)

Внутрішнє випадання прямої кишки (інвагінація)

Виділяють стадії випадання прямої кишки:

I стадія - випадання відбувається тільки при дефекації
II стадія - кишка випадає під час спорожнення і значних фізичних навантаженнях
III стадія - пряма кишка випадає навіть при незначних фізичних навантаженнях (наприклад, при ходьбі)

Клініка

Найчастіше пацієнти пред’являють такі скарги:

Дискомфорт, пов'язаний безпосередньо з випаданням всієї прямої кишки або її частини
Слизові або кров'янисті виділення, які залишає випадаюча кишка на нижній білизні
Неутримання газів або навіть калових мас, внаслідок недостатності сфінктера анального каналу
Утруднене випорожнення кишечника або відчуття неповного випорожнення

Якщо не брати рішучих дій, випадання прямої кишки буде тільки прогресувати, симптоми будуть наростати.

Можливі такі ускладнення:

запалення, виразка слизової випадаючої кишки;
ректальні кровотеча;
затискання випадаючої кишки, можливий некроз (омертвіння) защемленої ділянки;
розвиток перитоніту;
гостра кишкова непрохідність.

Діагностика

Візуальний огляд пацієнта – дозволяє виявити і оцінити ступінь випадання кишки. У разі якщо під час огляду кишка не випадає за анальний канал, просимо пацієнта напружитися як при дефекації (це зручно зробити в положенні навпочіпки або сидячи «як на унітазі»).
Пальцеве дослідження – дозволяє оцінити стан запирального апарату прямої кишки, м’язів промежини. Виявити внутрішню інвагінацію прямої кишки у вигляді надлишкової складчастості кишкової стінки.
Ректороманоскопія – дозволяє оцінити стан випадаючої слизової, так і невипадаючої частини кишки, виключити пухлини та інші патологічні процеси.
Іригоскопія, колоноскопія – дослідження, які дозволяють уточнити функціональні і морфологічні зміни товстої кишки.
Сфінктерометрія – інструментальне дослідження, що дозволяє об’єктивно оцінити функцію сфінктера заднього проходу.

У деяких складних випадках виконують:
Дефекографію, яка визначає положення прямої кишки щодо лобково-куприкової лінії в спокої, при вольовому скороченні, час її спорожнення і залишковий об’єм.
Електроміографія м’язів тазового дна рекомендується для оцінки функціонального стану м’язів тазового дна

Лікування

Консервативне лікування проводиться в разі, коли операцію виконати неможливо з тієї чи іншої причини.

Консервативне лікування

Консервативне лікування полягає в наступному:

нормалізація стільця;
виключення напруження;
зміцнення м'язів тазового дна (з допомогою спеціальних вправ або електростимуляції);
носіння спеціальних бандажних пов'язок, що запобігають випаданню.

Оперативне лікування

Вибір методу оперативного втручання залежить від ряду причин, вирішальним фактором є ступінь випадання.
При I і II ст. ефективні так звані промежинні операції.
При III – IV ст. показані трансабдомінальні втручання, які полягають в підшиванні прямої кишки до мису крижів (ректопексія – операція Зереніна-Кюммель). Останнім часом подібні втручання виконуються лапароскопічним способом.
Найчастіше мені доводиться стикатися з випаданням слизової прямої кишки і випаданням анального каналу. У цих випадках я виконую операцію Юварра. Вона полягає в секторальному висіченні надлишку (випадаючої) слизової. Отримані рани вшиваються з мукопексією (підшиванням слизової).