Анальна тріщина
Друге по частоті, після геморою, проктологічне захворювання, яке представляє собою дефект покривів анального каналу (рану). Тріщина виникає при переростяженні анального каналу або є наслідком механічної травми. Найчастіше це відбувається при:
Захворювання частіше зустрічається у людей середнього віку, у всіх соціальних верств населення.
Після механічного розриву покривів анального каналу утворюється рана з м’якими краями, вона бідно кровоточить і доставляє біль під час стільця або пальпації – така тріщина називається гострою.
Гострі тріщини виникають досить часто і нерідко загоюються самостійно, навіть без лікування.
Чому гостра тріщина трансформується в хронічну?
Фактори, що сприяють формуванню хронічної анальної тріщини:
Якщо тріщина не загоїлась самостійно за кілька днів і пацієнт не отримує адекватного комплексного лікування, вона буде розриватися при кожному наступному відвідуванні туалету і це призведе до розвитку наступного сценарію: роздратування країв тріщини каловими масами при дефекації викликає різкі больові відчуття, при цьому травмуються нерви, які знаходяться в дні рани (тріщини). Цей біль запускає рефлекторний (що не залежить від волі людини) механізм, який призводить до спазму сфінктера. Біль від спазму сфінктера є провідним, він може бути короткочасним або тривати годинами, а за інтенсивністю – від помірного до нестерпного. Спазм сфінктера (через сфінктер проходять кровоносні судини) порушує кровообіг в цій зоні, що уповільнює обмінні процеси і перешкоджає загоєнню тріщини. З плином часу краї тріщини стають щільними (омозолілими – схожими на мозоль) і нездатними до надійного загоєння. У полюсів (в ділянці внутрішнього і зовнішнього країв) тріщини з’являються ділянки надлишкової тканини – «сторожові горбки» у вигляді поліпів і анальних бахромок. Формується хронічна анальна тріщина.
Симптоми анальної тріщини:
Анальна тріщина рідко виникає у абсолютно здорових людей. Сприяє утворенню тріщини хронічний геморой, запалення слизової прямої кишки і анального каналу.
Діагностика
Для того щоб виявити анальну тріщину часом досить оглянути область анального каналу. Але стандартом обстеження є такі дослідження:
Для чого необхідне ендоскопічне дослідження при анальній тріщині?
Перш за все для виключення таких захворювань як хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт, рак анального каналу або прямої кишки, ураження анального каналу при сифілісі, СНІДі, туберкульозі.
Анальна тріщина може виникнути як внаслідок цих захворювань, так і маскувати своїми симптомами деякі з перерахованих захворювань.
Часто анальна тріщина поєднується з гемороєм, параректальною норицею, поліпами анального каналу.
Якщо больовий синдром виражений, то первинний огляд проводиться після знеболювання, а ендоскопічні дослідження можна зробити під час операції або після повного одужання.
Лікування
Вибір способу і методу лікування відбувається індивідуально, з урахуванням великої кількості факторів.
Принцип лікування – гострі тріщини слід лікувати консервативними методами, а хронічні і / або тріщини з вираженим больовим синдромом або кровотечею вимагають оперативного лікування.
Консервативне лікування
Для ефективного консервативного лікування необхідні наступні умови:
Якщо консервативне лікування приносить полегшення і симптоми хвороби відступають, в цьому випадку необхідно відкоригувати терапію з акцентом на ранозагоюючих препаратах і продовжити лікування ще на кілька тижнів.
Якщо консервативне лікування неефективне протягом тривалого часу (до 4 тижнів) і / або тріщина набуває ознак хронічної – щільні краї, наявність «сторожових горбків», я раджу оперативне лікування.
Оперативне лікування
Оперативне лікування покликане вирішити два основні завдання:
1. Видалити тканини тріщини, які вже не здатні до загоєння (досягається за допомогою лазерної вапоризації або висічення);
2. Усунення спазму сфінктера. Можливі варіанти:
• дівульсія сфінктера (розтягнення без пошкодження його цілісності);
• задня відкрита дозована сфінктеротомія;
• бічна закрита сфінктеротомія.
Лазерна вапоризація тріщини
Операція відмінно себе зарекомендувала при гострих, підгострих і хронічних тріщинах без виражених фіброзних змін.
Як правило, виконується в умовах місцевого знеболення.
За допомогою лазерного променя проводиться вапоризація (випаровування) змінених країв тріщини. Імпульсний режим СО2 лазера дозволяє майже не травмувати підлеглі тканини.
Втручання може бути доповнене дівульсією або дозованою сфінктеротомією.
Операція легко переноситься пацієнтами, не вимагає госпіталізації. Больовий синдром в перші дні після операції можна порівняти з болем до операції, але він прогресивно зменшується, через 3 – 4 дні.
Догляд за раною і дієтичні рекомендації як при операції Габріеля.
Операція Габріеля
Виконується при хронічних тріщинах (як правило, в запущених випадках) з наявністю гіпертрофічних поліпів анального каналу і «сторожових горбків».
Втручання може проводитися як під місцевим, так і під загальним знеболенням. Питання про вид знеболювання вирішується індивідуально, в кожному конкретному випадку, з урахуванням побажання пацієнта.
Операція полягає в економному висіченні щільних (омозолілих) країв тріщини, видаленні поліпів і «сторожових горбків» і формуванні такої форми рани, яка дозволить максимально швидко і ефективно загоїтись.
За наявності вираженого спазму сфінктера операція доповнюється дівульсією або дозованою сфінктеротомією.
Найчастіше операція виконується амбулаторно, після короткого післяопераційного спостереження пацієнт іде додому.
У післяопераційному періоді необхідно застосування знеболюючих препаратів (в міру необхідності); дотримуватися дієти, яка забезпечить регулярний стілець; самостійно виконувати нескладні перев’язки. Контрольний огляд лікаря 1 раз в 5 -7 днів до повного загоєння рани. Обмежити фізичну активність (важка фізична праця, заняття в спортзалі) рекомендую терміном до 1 – 1,5 місяця.